Головним обов’язком держави є забезпечення прав і свобод людини, у тому числі неповнолітніх, серед яких найважливіші — право на безпечне дитинство при достатньому життєвому рівні, право на опіку та піклування, виховання з боку батьків або осіб, що їх замінюють, на охорону здоров’я та лікування, відпочинок, доступ до безоплатної повної загальної та професійної освіти, право на житло, на справедливий судовий розгляд із забезпеченням права на захист на всіх етапах судового процесу.

Розвиток держави неможливий без підтримки сім’ї, підвищення авторитету та цінностей сімейних і родинних зв’язків, виховання поваги до батьків, дорослих, старшого покоління.

Високий рівень злочинності серед неповнолітніх, кризові явища у соціальній та економічній сферах в Україні викликають необхідність посилити соціальний захист дітей, визначити пріоритетні напрями у цій важливій роботі, одним з яких є увага до дітей при виникненні у них конфлікту із законом.

На забезпечення основних прав неповнолітніх й спрямована Концепція cтворення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні (далі — Концепція).

При аналізі причин підвищення рівня дитячої злочинності й пошуку шляхів виходу України з такої ситуації чи не найважливішим є з’ясування питання про характер і роль держави в регулюванні процесів здійснення правосуддя щодо дітей. Чинниками, що вплинули на вибір саме цього напряму у сфері захисту прав дітей, — при виникненні конфлікту із законом — стали: різкий спад виробництва, розбалансування економічних відносин, зростання безробіття, зниження сукупного доходу сім’ї, руйнування інституту дитячих дошкільних закладів, зменшення доступності медичних послуг, погіршення екологічних умов тощо. Ці обставини призвели до погіршення демографічних показників, підвищення дитячої безпритульності, зростання рівня дитячої злочинності.

У нових умовах держава має запровадити більш прогресивну систему соціальної реабілітації дітей, котрі вступили у конфлікт із законом, яка б відповідала сучасним вимогам.

Міжнародна та вітчизняна практика свідчить, що запровадження ювенальної юстиції є важливим фактором, який позитивно впливає на суспільство та сприяє зміцненню позицій місцевих громад. Ефективною складовою ювенальної юстиції є програми з відновного правосуддя: це й виховний вплив на правопорушника, і профілактика вчинення повторних правопорушень, і сприяння соціальній адаптації та реінтеграції правопорушників у суспільство.

Ювенальна юстиція існує вже понад 100 років. Піонером у цій справі стали США, де у 1899 р. було створено перший «дитячий суд» у м. Чикаго. Нині є декілька ефективних моделей ювенальної юстиції — англо-американська, континентальна, скандинавська. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів про судоустрій і процедуру в органах ювенальної юстиції. Так, у США такою основою є федеральний Закон про ювенальну юстицію та запобігання правопорушенням неповнолітніх (1974 р.), у Великобританії — ряд законів про дітей і молодь (впроваджуються з 1908 р.), у Польщі — Закон про процедуру розгляду справ неповнолітніх (1982 р.), у Канаді — Закон про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх (1 квітня 2003 р.).

У Російській Федерації енергійно розробляється система ювенальної юстиції; зокрема, уже підготовлено її концепцію та проект федерального Закону «Основи законодавства про ювенальну юстицію Російської Федерації». У деяких регіонах Росії, зокрема у містах Санкт-Петербурзі та Ростові-на-Дону, за допомогою Програми розвитку ООН та деяких зарубіжних благодійних програм розгорнуто пілотні проекти з поступового запровадження ювенальної юстиції.

Доволі прозора і вмотивована нідерландська система ювенальної юстиції, хоча у ній немає відповідних законодавчих актів. Ключовими елементами цієї системи є: ювенальний суддя, ювенальний прокурор, ювенальний адвокат, Рада із захисту дітей при Міністерстві юстиції Нідерландів (займається підготовкою соціально-психологічної характеристики правопорушника, наданням відповідної інформації ювенальному судді, а також наглядом за дотриманням прав дитини під час кримінального процесу), центри пробації (переважно громадські організації, наприклад «Холт»). Функції відновного правосуддя покладені на спеціально підготовлених офіцерів поліції у справах неповнолітніх та громадські організації.

В Україні створення спеціалізованої системи, що захищала б права дитини, є вкрай необхідним заходом. Досвід свідчить, що соціальна реабілітація дітей, котрі вступили у конфлікт із законом, є ефективним соціальним механізмом, який дає змогу відновити фізичний, психологічний та соціальний статус дитини при значній економії коштів на це.

Зважаючи на складність демографічної ситуації в Україні, тенденцію до зростання рівня дитячої злочинності та необхідність поліпшення стану справ у цій сфері соціальна реабілітація дітей зазначеної категорії сприятиме відновленню їх повноцінного соціального статусу, що зрештою дасть змогу зменшити соціальну напруженість у суспільстві та поліпшити здоров’я нації.

При розробці нормативних актів у галузі ювенальної юстиції доцільно брати за основу:

· Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ);

· Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи; прийняті та проголошені відповідно до резолюції 45/112 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.);

· Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 р.;

· Правила Організації Об’єднаних Націй щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі, від 14 грудня 1990 р.;

· Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах (Економічна і Соціальна Рада ООН, 24 липня 2002 р.).

ІІ. Законодавчі та інституційні передумови ювенального правосуддя в Україні

В останні роки проблема запровадження елементів ювенальної юстиції в судочинство України стала дуже актуальною, принаймні необхідні широке інформаційне забезпечення та підготовка кадрів для ювенальної юстиції з числа суддів та фахівців пенітенціарної системи. Наявність різних позицій і підходів з приводу правосуддя для неповнолітніх призводить до того, що зараз основне питання у цій сфері полягає вже не в тому, чи бути в Україні «дитячій» юстиції, а в тому, якою їй бути. На наш погляд, намітилися позитивні зрушення у цій сфері, а також повільна, але доволі стійка трансформація системи правосуддя від переважання каральної моделі правосуддя до реституційної та реінтеграційної її моделей. Треба зазначити, що в Україні вже зроблено певні кроки для втілення у життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підстави вести мову про позитивні зміни у національному (внутрішньодержавному) законодавстві. Протягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства», від 21 червня 2001 р. № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї», а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення про який затверджується Верховним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України.

Протягом 2004 р. Пленум Верховного Суду України прийняв дві постанови: від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» та від 16 квітня № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Нині в судах України практикується спеціалізація суддів, які розглядають справи про злочини неповнолітніх, і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції.

13 січня 2005 р. прийнято Закон № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в якому визначено правові, організаційні, соціальні засади і гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і який є складовою законодавства про охорону дитинства.

Одним з таких, що потребують невідкладного вирішення, є питання соціальної адаптації, тобто створення умов, за яких дитина була б менш вразливою і які давали б їй можливість протистояти різним несприятливим ситуаціям, в тому числі й таким, що спонукають неповнолітнього до вчинення злочинів та до рецидивів.

Аналіз стану злочинності неповнолітніх в Україні, а також законодавства, яке визначає їх правовий статус і повноваження судів, правоохоронних органів та пенітенціарної системи, можливостей реабілітації неповнолітніх правопорушників, дає підстави для однозначного висновку про необхідність створення в Україні ювенальної юстиції шляхом реформування наявних та запровадження нових інституцій, залучення недержавних організацій.

ІІІ. Мета Концепції

Метою Концепції є підвищення рівня правового захисту неповнолітніх, зменшення рівня дитячої злочинності, підвищення відповідальності держави і суспільства за умови зростання та розвитку дітей.

Ювенальна юстиція має бути своєрідним полем співпраці держави та інститутів громадянського суспільства з метою забезпечення кращого та безпечного майбутнього українських дітей. Сенс такої юстиції — в підпорядкуванні судочинства вирішенню завдань соціалізації молодих людей та виховання їх як майбутніх законослухняних членів суспільства.

ІV. Основні принципи та функції ювенальної юстиції

1. Охоронна. Забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв’язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов’язаний із відновною та примирною функціями;

2. Відновна та примирна. Ювенальна юстиція має базуватися на відновному принципі. У цьому її істотна відмінність від сучасного «дорослого» правосуддя. Правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а передовсім таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов’язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;

3. Реабілітаційна. Реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.

V. Концептуальні засади

1. Здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на попередження протиправної поведінки серед дітей та неповнолітніх:

1) створення та впровадження в систему ювенальної юстиції державних органів, котрі опікуються дітьми та неповнолітніми, профілактичних програм, заснованих на відновних принципах;

2) розроблення додаткових та вдосконалення наявних програм з підтримки, підвищення значимості сім’ї, громади та оточуючих у житті дитини (програми з підтримки сім’ї, з надання допомоги у вихованні, ініціювання розвитку суспільства, розвитку ініціативи місцевих громад, схеми безпечного оточуючого середовища, партнерство заради безпеки суспільства тощо).

2. Реформування системи правосуддя щодо неповнолітніх у напрямі зміни способу реагування на правопорушення з карального на відновний, реабілітаційний, охоронний:

1) створення системи ювенальних судів. Ювенальний суд як центральний елемент ювенальної юстиції розглядає справи про:

· злочини, вчинені неповнолітніми (у тому числі й за наявності дорослих співучасників);

· адміністративні правопорушення неповнолітніх;

· жорстоке поводження з дітьми та невиконання обов’язків стосовно дитини;

· усі правопорушення, від яких постраждалою стороною є дитина;

· цивільні справи, де стороною є дитина;

2) гуманізація ювенального судочинства:

· зміна преференцій у судочинстві — поступовий перехід від виконання каральних функцій правосуддя до відновних, реабілітаційних та охоронних;

· утвердження нового погляду на жертву як важливий суб’єкт судового процесу;

· демократизація судочинства;

· застосування принципу використання неюридичних знань (з психології та педагогіки) в ювенальному судочинстві України;

3) особливий підхід до неповнолітніх під час досудового слідства:

· надання переваги мірам запобіжного заходу, які не пов’язані з перебуванням неповнолітнього під вартою;

· особливі умови тримання неповнолітніх під час перебування під вартою;

· дотримання прав дитини, які визначені міжнародним та вітчизняним законодавством у процесі досудового слідства;

4) розвиток альтернативних заходів кримінального переслідування (таких, як програми відновного правосуддя);

5) розвиток та впровадження системи надання юридичної, психологічної допомоги та підтримки неповнолітнім правопорушникам і потерпілим в процесі здійснення правосуддя;

6) розвиток і впровадження програм відновного правосуддя в ювенальну юстицію:

· розроблення моделі функціонування програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

· розроблення дієвого механізму співпраці державних органів та громадськості (організації, фізичні особи) щодо впровадження і реалізації програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

· створення системи підготовки та акредитації (сертифікації) спеціалістів з впровадження програм відновного правосуддя;

· розроблення механізму державного соціального замовлення на впровадження програм відновного правосуддя.

3. Забезпечення функціонування системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх соціалізації та/або соціальної реінтеграції:

1) гуманізація та посилення реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ кримінально-виконавчої системи та установ, які опікуються засудженими неповнолітніми й тими, хто вийшов з місць позбавлення волі:

· створення підгрунтя для реформування державної пенітенціарної політики та її проведення;

· соціальний захист неповнолітніх, зокрема забезпечення їх соціальним житлом, тобто тих, які не мають житла і виходять з установ системи Державного департаменту з питань виконання покарань;

2) впровадження відновного принципу в діяльність кримінально-виконавчих та реабілітаційних установ, які працюють з неповнолітніми;

3) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру:

· програм відновного правосуддя;

· надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім та їхнім сім’ям, робота з соціальним оточенням неповнолітнього;

· призначення громадських робіт;

· освітньо-інформаційні превентивні програми;

· інші заходи виховного та профілактичного характеру;

4) створення інституту пробації для неповнолітніх, до функцій якого, зокрема, належатимуть:

· підготовка соціально-психологічної характеристики неповнолітнього правопорушника для органів системи правосуддя;

· підготовка рекомендацій органам судочинства про призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) на неповнолітнього правопорушника, а також підготовка матеріалів щодо забезпечення його цивільних прав, зокрема прав на житло;

· профілактика повторного правопорушення шляхом надання соціально-психологічної підтримки неповнолітньому правопорушнику;

· сприяння соціальній адаптації та реінтеграції неповнолітнього правопорушника.

Посилення ролі громадськості в процесах профілактики вчинення повторних правопорушень, реабілітації та перевиховання неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та тих, котрі вийшли з місць позбавлення волі.

VІ. Умови реалізації концепції

Для впровадження системи ювенальної юстиції в Україні необхідно:

1. Створити Національну державну програму, в якій мають бути враховані основні компоненти ювенальної юстиції з метою зміни пріоритетів у правосудді щодо неповнолітніх. Це означатиме еволюційну зміну системи кримінальних покарань у напрямі широкого застосування технологій відновного правосуддя. У Програмі має бути передбачено комплексне впровадження основних складових ювенальної юстиції шляхом реалізації семи модулів Програми:

І модуль: кадровий — підготовка фахівців у галузі ювенальної юстиції:

· ювенальні судді;

· прокурори у справах неповнолітніх;

· адвокати з ювенальних справ (створення Муніципальної адвокатури);

· працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

· слідчі;

· соціальні працівники;

· офіцери пробації;

· працівники пенітенціарної системи по роботі з неповнолітніми;

· координатори та ведучі програм з відновного правосуддя;

· психологи, психіатри, фахівці-медики, які безпосередньо працюють із неповнолітніми правопорушниками;

· вихователі, вчителі, які безпосередньо працюють із дітьми групи ризику, з неповнолітніми, які перебувають у школах (училищах) соціальної реабілітації.

ІІ модуль: законодавчий — створення законодавчої бази та процедур стосовно неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом:

· у цьому модулі передбачено здійснення аналізу чинного законодавства, виявлення у ньому прогалин та невідповідностей з міжнародними стандартами;

· внесення необхідних змін та доповнень до чинного законодавства;

· створення окремого закону, яким би регулювався весь комплекс питань та процедур, пов’язаних з юстицією щодо неповнолітніх.

ІІІ модуль: інституційний — створення ювенальних судів і центрів:

· спеціалізація суддів в судах загальної юрисдикції;

· створення центрів пробації та центрів надання соціальної і психологічної допомоги;

· створення інституту судового вихователя;

· впровадження програм відновного правосуддя;

· створення спеціалізованих ювенальних судів.

IV модуль: освітньо-науковий — впровадження нових освітніх кваліфікацій, проведення наукових досліджень щодо проблем ювенальної юстиції:

· розроблення спеціальної освітньої програми на базі Академії суддів України з урахуванням міжнародного досвіду та останніх досягнень науки щодо особливостей психофізіологічного розвитку неповнолітніх; підготовка за цією програмою спеціальної категорії суддів за фахом «ювенальний суддя»;

· розроблення спеціальної освітньої програми юридичних вузів для юристів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

· розроблення та виконання цільових науково-дослідних програм з питань функціонування ювенальної юстиції;

· розроблення спеціальної освітньої програми у педагогічних вузах для вчителів та вихователів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

· впровадження нової освітньої кваліфікації для вчителів і вихователів — ювенальний вихователь, ювенальний вчитель, судовий вихователь, вчитель та вихователь з питань соціальної адаптації, вчитель та вихователь дітей групи ризику, дітей-правопорушників, дітей, які вчинили злочин;

· підготовка навчальної програми для запровадження правової освіти з метою виховання поваги до закону, а також профілактики правопорушень;

· розроблення спеціальної програми з підготовки та акредитації координаторів і ведучих програм з відновного правосуддя.

V модуль: аналітичний:

· комплексне вивчення міжнародного досвіду; розроблення окремої програми з метою адаптації найбільш прогресивних та інноваційних елементів в українській моделі (вивчення практики

та законодавства, здійснення перекладу українською мовою, вивчення наявних систем, обмін спеціалістами);

· дослідження суспільних процесів та оцінка їх впливу на поведінку неповнолітніх;

· розроблення пропозицій щодо підготовки програм ювенальної юстиції відповідно до вікових особливостей неповнолітніх.

VІ модуль: інформаційний — пропагування ідей і принципів ювенальної юстиції в українському суспільстві шляхом проведення:

· просвітницької кампанії з метою інформування громадськості щодо ювенальної юстиції та формування соціального попиту на програми, які вона пропонує.

VІІ модуль: фінансовий:

· бюджетне забезпечення видатків на реалізацію І—VІ модулів;

· створення законодавчої бази для заохочення громадських і комерційних організацій до координації діяльності ювенальних органів та громадських організацій.

Реалізація І, ІІ, ІV, V, VІ та VІІ модулів відбуватиметься не послідовно, а паралельно; ІІІ модуль буде реалізовано після І та ІІ.

2. Забезпечити організаційну, фінансову і матеріальну підтримку для впровадження та функціонування системи ювенальної юстиції.

3. Створити міжвідомчу Координаційну раду з питань функціонування системи ювенальної юстиції для сприяння в реалізації державної політики та координації дій у вирішенні питань, пов’язаних з профілактикою вчинення дітьми та підлітками правопорушень, створенням системи підтримки дітей і підлітків у межах системи ювенальної юстиції, соціалізацією і реінтеграцією неповнолітніх правопорушників за участю представників Міністерства юстиції, Міністерства освіти, Міністерства з питань молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я, Генеральної прокуратури України та інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і громадських організацій.